Women and Justice: Keywords

Legislation

Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Верховна Рада України (Law of Ukraine On the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights) (1998)

Gender discrimination

Parliamentary control over the observance of human rights and freedoms, including gender equality, is implemented by the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights as enshrined in the Law of Ukraine "On the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights." The purpose of the Commissioner’s parliamentary control is to prevent discrimination in exercising human rights and freedoms. When applying to the Commissioner, there are no privileges or restrictions based on gender, race, color, religion, or other grounds. Anyone may file a complaint with the Ombudsman regarding discrimination based on sex, sexual harassment, or gender-based violence. If the Commissioner finds legislation provisions that do not comply with human rights, they appeal to the Constitutional Court of Ukraine to verify the constitutionality of such legislation provisions. If the court submits such provisions unconstitutional, they become invalid. The Commissioner submits to bodies of state power, bodies of local self-government, associations of citizens, enterprises, institutions, and organizations, regardless of ownership forms, their officials and personnel for taking within the period of one month, respective measures aimed at the elimination of uncovered acts of violation against human and citizens' rights and freedoms. Failure to comply with the legal requirements of the Commissioner entails administrative liability in accordance with the Code of Ukraine on Administrative Offenses. In its work, the Parliament Commissioner for Human Rights, within the framework of monitoring the observance of human and civil rights and freedoms, (i) monitors the observance of equal rights and opportunities for women and men; (ii) considers appeals on cases of gender-based discrimination and gender-based violence; (iii) highlights in her annual report the issues of observance of equal rights and opportunities for women and men and gender-based violence.

Парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини, в тому числі ґендерної рівності, здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, що закріплено в Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Метою парламентського контролю Уповноваженого є недопущення дискримінації у сфері реалізації прав і свобод людини. При зверненні до Уповноваженого не існує привілеїв чи обмежень за ознаками статі, раси, кольору шкіри, релігії чи іншими ознаками. Будь-хто може звернутися до Уповноваженого зі скаргою на дискримінацію за ознакою статі, сексуальні домагання або гендерно зумовлене насильство. Якщо Уповноважений виявляє положення законодавства, які не відповідають правам людини, він звертається до Конституційного Суду України для перевірки конституційності таких положень законодавства. Якщо суд визнає такі положення неконституційними, вони втрачають чинність. Уповноважений вносить органам державної влади, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, їх посадовим і службовим особам подання про вжиття у місячний строк відповідних заходів, спрямованих на усунення виявлених фактів порушень прав і свобод людини і громадянина. Невиконання законних вимог Уповноваженого тягне за собою адміністративну відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. У своїй роботі Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в рамках здійснення контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина (i) здійснює моніторинг дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; (ii) розглядає звернення щодо випадків дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі; (iii) висвітлює у своїй щорічній доповіді питання дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та насильства за ознакою статі.

Указ "Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини", Президент України (Order "On Approval of the National Human Rights Strategy," President of Ukraine) (2021)

Domestic and intimate partner violence, Employment discrimination, Gender discrimination, Gender-based violence in general, Trafficking in persons

The Strategy aimed to improve government policies promoting human and civil rights and freedoms. The Strategy aims to unite society in protecting the values of human rights and freedoms based on equality and non-discrimination. The Strategy contains the following gender-specific directions: § 8 Preventing and combating discrimination, § 9 Ensuring equal rights and opportunities for women and men, § 10 Preventing and combating gender-based violence, exploitation, and trafficking in human beings, § 11 Preventing and combating domestic violence, § 13 Ensuring the right to work and social protection (creating conditions for practical reconciliation of work and family responsibilities, preventing and combating discrimination in the workplace based on family responsibilities), § 27 Raising awareness in the field of human rights (on equal rights of women and men, the inadmissibility of discrimination, etc.) Each paragraph has the following structure: "Strategic goal," "Problems addressed by the strategic direction," "Tasks aimed at achieving the goal," "Expected results," and "Main indicators." For example, consider Strategic Goal § 9 - women and men in Ukraine have equal rights and opportunities in all spheres of life, which addresses problems including gender inequality in economic opportunities; distribution of family responsibilities; a wage gap for women and men in opportunities to participate in political life; the prevalence of gender stereotypes in society; and other cases of gender discrimination. Tasks aimed at achieving § 9’s goal include incorporating the needs of different groups of women and men by (i) incorporating such gender-based needs into laws, national development strategies, and local development strategies; (ii) applying a comprehensive gender approach to the formation, monitoring, and evaluation of state policy; (iii) to introducing comprehensive measures to overcome gender discrimination, in particular, gender stereotypes; and (iv) creating conditions for the expansion of gender equality in the society. Expected results of § 9 are (i) the application of a comprehensive gender approach to the formulation, implementation, monitoring, and evaluation of state policy; (ii) the reduction of the number of cases of gender discrimination; (iii) the protection of women and men’s equal access to participation in politics and decision-making processes at the state and local levels; (iv) the expansion of economic opportunities for women; (v) the reduction of the gender pay gap and inequality in the distribution of family responsibilities; (vi) raising public awareness of combating discrimination; and (vii) the reduction of gender-based violence. The main indicators of successful implementation are the (i) average wages of women and men; (ii) employment rate of women and men of working age; (iii) proportion of women serving as politicians and in government roles; (iv) Ukraine's place in the Global Gender Gap; and (v) Ukraine's place in the Gender Development Index.

Стратегія спрямована на вдосконалення державної політики у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Стратегія має на меті об'єднати суспільство у захисті цінностей прав і свобод людини на засадах рівності та недискримінації. Стратегія містить наступні гендерно-специфічні напрями: § 8 Запобігання та протидія дискримінації, § 9 Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, § 10 Запобігання та протидія гендерно обумовленому насильству, експлуатації та торгівлі людьми, § 11 Запобігання та протидія домашньому насильству, § 13 Забезпечення права на працю та соціальний захист (створення умов для практичного поєднання трудових і сімейних обов'язків, запобігання та протидія дискримінації у сфері праці за ознакою сімейних обов'язків), § 27 Підвищення рівня обізнаності у сфері прав людини (щодо рівних прав жінок і чоловіків, неприпустимості дискримінації тощо). Кожен пункт має наступну структуру: "Стратегічна мета", "Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям", "Завдання, спрямовані на досягнення мети", "Очікувані результати", "Основні індикатори". Наприклад, розглянемо Стратегічну ціль § 9 - "Жінки і чоловіки в Україні мають рівні права та можливості в усіх сферах життєдіяльності", яка стосується таких проблем, як гендерна нерівність в економічних можливостях; розподіл сімейних обов'язків; розрив в оплаті праці жінок і чоловіків; можливості участі в політичному житті; поширеність гендерних стереотипів у суспільстві; інші випадки гендерної дискримінації. Завдання, спрямовані на досягнення мети § 9, включають врахування потреб різних груп жінок і чоловіків шляхом (i) включення таких гендерних потреб до законів, національних стратегій розвитку та стратегій місцевого розвитку; (ii) застосування комплексного ґендерного підходу до формування, моніторингу та оцінки державної політики; (iii) впровадження комплексних заходів для подолання гендерної дискримінації, зокрема, ґендерних стереотипів; (iv) створення умов для розширення ґендерної рівності в суспільстві. Очікуваними результатами виконання § 9 є (i) застосування комплексного ґендерного підходу до формування, реалізації, моніторингу та оцінки державної політики; (ii) зменшення кількості випадків дискримінації за ознакою статі; (iii) забезпечення рівного доступу жінок і чоловіків до участі в політиці та процесах прийняття рішень на державному та місцевому рівнях; (iv) розширення економічних можливостей жінок; (v) скорочення гендерного розриву в оплаті праці та нерівності у розподілі сімейних обов'язків; (vi) підвищення рівня обізнаності населення щодо протидії дискримінації; (vii) зменшення рівня гендерного насильства. Основними індикаторами успішного виконання є (i) середня заробітна плата жінок і чоловіків; (ii) рівень зайнятості жінок і чоловіків працездатного віку; (iii) частка жінок серед політиків і на державних посадах; (iv) місце України в Глобальному індексі гендерного розриву; та (v) місце України в Індексі гендерного розвитку.

Кримінальний процесуальний кодекс України, Верховна Рада України, 2013 (Угода про примирення: статті 469, 474) (Criminal Procedure Code of Ukraine, Reconciliation Agreement: Arts. 469, 474) (2013)

Domestic and intimate partner violence

A “reconciliation agreement” is designed to save all participants time and stress. Courts can often take years to finalize a matter, but a reconciliation agreement allows for a single hearing to complete the case, including a sentence for the perpetrator and compensation for the victim. In criminal proceedings related to domestic violence, an offender often has personal influence on the victim (e.g., cohabitation or family relations). Therefore, there are special rules for concluding a reconciliation agreement. A reconciliation agreement for criminal offenses related to domestic violence may be concluded only at the initiative of the victim (via their representative or legal representative) (Article 469 of The Criminal Procedural Code of Ukraine (CPC)). To protect the victim and the integrity of a reconciliation agreement, the court must ensure the parties' voluntary conclusion of an agreement. Specifically, the court must ensure that an agreement is not a result of violence, coercion, threats, the consequence of promises, or the effect of any circumstances other than those provided for in the agreement. To clarify the voluntariness of the agreement, if necessary, a court can demand documents, including documentation from the criminal proceedings, and summon persons to a court hearing for questioning (Article 474 of CPC).

English translation available here: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/4651-17#n2537

Угода про примирення покликана заощадити час і полегшити процес для всіх учасників справи. Суди часто розглядають справу роками, але угода про примирення дозволяє за одне слухання завершити розгляд справи, включаючи вирок для кривдника та компенсацію для жертви. У кримінальних провадженнях, пов'язаних з домашнім насильством, кривдник часто має особистий вплив на жертву (наприклад, спільне проживання або родинні стосунки). Тому існують спеціальні правила укладення угоди про примирення. Угода про примирення у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого (через його представника чи законного представника) (стаття 469 Кримінального процесуального кодексу України (КПК)). З метою захисту потерпілого та добросовісності угоди про примирення суд повинен забезпечити добровільність укладення угоди сторонами. Зокрема, суд повинен переконатися, що угода не є результатом насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок або впливу будь-яких інших обставин, крім тих, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності угоди суд за необхідності може витребувати документи, в тому числі з матеріалів кримінального провадження, та викликати осіб у судове засідання для допиту (ст. 474 КПК).

Кримінальний процесуальний кодекс України, Верховна Рада України, 2013 (частина 6 статті 194) (Criminal Procedure Code of Ukraine, Art. 194(6)) (2013)

Domestic and intimate partner violence

Domestic violence is a specific crime committed in the family or within the place of residence or between relatives, between former or current spouses, or between other persons who lived together as a family but were not related or married to each other, regardless of whether the perpetrator of domestic violence lived in the same place as the victim, as well as threats of such acts (also see the Law of Ukraine “On Preventing and Combating Domestic Violence”). In order to protect the victim, the court may also: i) prohibit the offender from cohabitating with a victim; ii) restrict of communication with a child if domestic violence was committed against the child or in their presence; iii) prohibit the offender from approaching within a certain distance a victim’s temporary or permanent residence; iv) prohibit the offender from communicating with a victim personally or through third parties; v) refer the offender to complete alcohol, drug, or other addiction treatment, or the offender treatment program.

English translation available here: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/4651-17#n2537

Домашнє насильство - це специфічний злочин, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа (також див. Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" ). З метою захисту постраждалої особи суд зокрема може: i) заборонити кривднику спільно проживати з постраждалою особою; ii) обмежити спілкування з дитиною, якщо домашнє насильство було вчинено щодо дитини або в її присутності; iii) заборонити кривднику наближатися на певну відстань до місця тимчасового або постійного проживання постраждалої особи; iv) заборонити кривднику спілкуватися з постраждалою особою особисто або через третіх осіб; v) направити кривдника для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми" № 417 2012 (Resolution 'On Approval of the Procedure for establishing the status of person affected by human trafficking') (2012)

Trafficking in persons

The Procedure defines the rules for determining the status of a victim of human trafficking based on relevant information. The document requires that a victim submit an application to establish status to their local state administration. The Procedure determines victims’ rights to receive shelter, medical, psychological, and other government assistance. If the application is approved, the victim of human trafficking is issued a certificate. The requirements for establishing the status are: (i) conclusion of an illegal agreement (for example, if a person (victim) was sold by agreement as goods by one person (seller) to another person (buyer)); (ii) recruitment, movement, concealment, transfer, or receipt of a person for the purpose of exploitation, including coercion, abduction, fraud, blackmail, material, or other dependence; (iii) the applicant’s supporting documents and materials affirm their eligibility. A person whose status has been established and who has received the relevant certificate has the right to receive one-time financial assistance in accordance with the Procedure. Also, victims will receive information about their rights and opportunities, set out in their own language, as well as compensation for moral and material damage at the expense of the persons who caused it. The status is granted for up to two years and can be extended. According to official statistics for 2021, the status of victims of human trafficking was established for 47 citizens, of whom 11 are women, 36 are men, and 1 is a child. The greatest number of persons suffered from labor exploitation. The main destination countries are Ukraine and the Russian Federation.

Порядок визначає правила визначення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, за відповідною інформацією. Документ передбачає, що потерпілий подає заяву про встановлення статусу до місцевої державної адміністрації. Порядок визначає права потерпілих на отримання притулку, медичної, психологічної та іншої державної допомоги. У разі задоволення заяви, потерпілому від торгівлі людьми видається довідка. Вимогами для встановлення статусу є: (I) укладення незаконної угоди (наприклад, якщо особа (потерпілий) була продана за домовленістю як товар однією особою (продавцем) іншій особі (покупцю)); (II) вербування, переміщення, приховування, передача або одержання особи з метою експлуатації, включаючи примус, викрадення, шахрайство, шантаж, матеріальну чи іншу залежність; (III) документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу. Право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядком має особа, статус якої встановлено та, яка отримала відповідну довідку. Також потерпілі отримають інформацію про свої права та можливості, викладену рідною мовою, а також відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її завдали. Статус надається на термін до двох років і може бути продовжений. Згідно з офіційною статистикою за 2021 рік статус постраждалих від торгівлі людьми встановлено 47 громадянам, з яких 11 жінок, 36 чоловіків, 1 дитина. Найбільша кількість осіб постраждала від трудової експлуатації. Основні країни призначення – Україна та Російська Федерація.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі" № 655 2018 (Re shelter for victims of domestic/gender-based violence) (2018)

Domestic and intimate partner violence

The Model Regulation defines that the main tasks of the shelter are to provide a place for a safe temporary 24-hour stay and comprehensive assistance (psychological, medical, informational, legal and other services) for victims of domestic violence and/or gender-based violence. Certain categories of persons have the right to be placed in a shelter: (i) adult victims of violence (on referral from the National Police of Ukraine, mobile brigade for social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence, etc.); (ii) a person who has not reached the age of majority, but is (or was) in a registered marriage; (iii) a child together with their parent or other guardian. However, if a victim is in a state of alcohol or drug intoxication, has signs of mental diseases, infectious diseases of the skin and hair, tuberculosis, etc., they will not be admitted to the shelter. It is interesting that the address of the temporary shelter cannot be found on the Internet; it cannot be disclosed for the safety of those who are in shelter. Moreover, victims do not know the exact address (in practice, they come to the shelter with social service workers). Currently, the issue of the length of stay of the women, who are victims of violence in the shelter is problematic. According to the Model Regulation, people can stay in a shelter for up to three months or, in case of difficult life circumstances, up to six months. After three months, women very often return to their abusers. This can be explained by two main reasons: (i) during this period, not everyone finds the internal resources to restore and start an independent life; (ii) court hearing of divorce or division of property is quite lengthy in time. And very often after 90 days in the shelter, these women still have nowhere to go, except back 'to the family' (that's why 40% of women return to the shelter again).

Типовим положенням визначено, що основними завданнями притулку є забезпечення місця для безпечного тимчасового цілодобового перебування та надання комплексної допомоги (психологічні, медичні, інформаційні, юридичні та інші послуги) жертвам насильства в сім’ї та/або ґендерно зумовленого насильства. Право на влаштування до притулку мають певні категорії осіб: (I) повнолітні особи, які постраждали від насильства (за направленням Національної поліції України, мобільної бригади соціально-психологічної допомоги жертвам домашнього та/або ґендерно зумовленого насильства) тощо; (II) особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (або перебувала) у зареєстрованому шлюбі; (III) дитина разом із батьками чи іншими опікунами. Проте, якщо потерпілі перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, має ознаки психічних захворювань, інфекційних захворювань шкіри та волосся, туберкульоз тощо, вони не допускаються до притулку. Цікаво, що в Інтернеті неможливо знайти адресу тимчасового притулку; його не можна розголошувати заради безпеки тих, хто перебуває в притулку. Крім того, постраждалі не знають точної адреси (на практиці вони приходять до притулку разом із працівниками соціальних служб). Наразі проблемним є питання щодо тривалості перебування у притулку жінок, які є жертвами насильства. Відповідно до Типового положення, люди можуть перебувати у притулку до трьох місяців, а у разі складних життєвих обставин – до шести місяців. Через три місяці жінки дуже часто повертаються до своїх кривдників. Це можна пояснити двома основними причинами: (I) у цей період не всі знаходять внутрішні ресурси для відновлення та початку самостійного життя; (II) судове засідання щодо розірвання шлюбу або поділу майна є досить тривалим у часі. І дуже часто після 90 днів у притулку цим жінкам все ще нікуди подітися, окрім як повертатись "до сім’ї" (тому 40% жінок повертаються до притулку знову).

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі" № 654 2018 (2018)

Domestic and intimate partner violence

The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine 'On Approval of the Model Regulation on the mobile brigade for social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence' (No 654) of 2018 defines the basic principles of activity and organization of a mobile brigade of social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence. The term “mobile brigade” means specialized support service. This Model Regulation was developed to implement the Law of Ukraine "On Preventing and Combating Domestic Violence," which established that among the entities taking measures in the field of prevention and combating domestic violence (except shelters, call centers for victims, etc.), there should be mobile brigades. The mobile brigade should include social workers, psychologists and a driver. It provides services by conducting professional consultations by telephone, visiting the place of residence (stay) of the victims or another place specified by them, specially allocated and equipped premises. Victims of domestic violence and/or gender-based violence can receive not only psychological help, but also clarification of their rights as victims (what services they can receive, namely medical, social, psychological, legal, etc.). If necessary, victims can be taken to crisis rooms or shelters. The mobile brigade can carry out its work unscheduled when it receives a notification about the commission of violence and the victim’s need for urgent assistance. The brigades are primarily financed at the expense of the local budget, and therefore there may be problems with the material and technical support for the brigade’s specialists (for example, lack of cars, phones, fuel, etc.), which may negatively affect the timeliness and quality of the brigade’s services.

Типове положення визначає основні принципи діяльності та організації мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від насильства в сім’ї та/або ґендерно зумовленого насильства. Термін "мобільна бригада" означає спеціалізовану службу підтримки. Це Типове положення розроблено на виконання Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", яким встановлено, що серед суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (крім притулків, кол-центрів для потерпілих тощо), мають бути мобільні бригади. Мобільна бригада складається із соціальних працівників, психологів та водія. Послуги надаються шляхом проведення фахових консультацій у телефонному режимі, виїздів за місцем проживання (перебування) потерпілих або іншого визначеного ними місця, спеціально відведених та обладнаних приміщеннях. Жертви домашнього та/або ґендерно зумовленого насильства можуть отримати не лише психологічну допомогу, а й роз’яснення їхніх прав як потерпілих (які послуги вони можуть отримати, а саме: медичні, соціальні, психологічні, юридичні тощо). У разі необхідності постраждалих можуть доставити до кризових кімнат або притулків. Мобільна бригада може здійснювати свою роботу позапланово при отриманні повідомлення про вчинення насильства та потребу потерпілого в терміновій допомозі. Бригади переважно фінансуються за рахунок місцевого бюджету, а тому можуть виникнути проблеми з матеріально-технічним забезпеченням спеціалістів бригади (наприклад, відсутність автомобілів, телефонів, палива тощо), що може негативно вплинути на своєчасність і якість послуг бригади.