Women and Justice: Keywords

The appellant attacked the victim in the park in an attempt to rape her, but he was noticed by other people and fled the scene of the crime before committing rape. The court of first instance sentenced the appellant to imprisonment for three years. However, the court discharged the appellant from imprisonment and instead put him on probation, with the imposition of certain duties. The appellate court overturned this decision and reinstituted the prison sentence of three years, cancelling the discharge from punishment on probation. The Supreme Court affirmed the appellate decision, finding that the court of first instance did not sufficiently consider the degree of public danger of the crime, or that the victim was disabled since childhood, which made her exceptionally vulnerable. Also, the first-instance court did not consider the fact that the appellant did not succeed in raping the victim only because of the intervention of other people who forced the appellant to flee the scene, not because he willingly abandoned the crime. This case is significant because it illustrated how Ukrainian courts should apply the sentencing factors for attempted crimes – (i) the gravity of the offense, (ii) the amount of progress made toward completing the crime, and (iii) the reasons the crime was incomplete – in sexual violence cases.

Скаржник напав на жертву в парку, намагаючись її зґвалтувати, але оскільки його помітили інші люди, він втік з місця злочину, перш ніж вчинити зґвалтування. Суд першої інстанції засудив заявника до трьох років позбавлення волі. Проте, суд звільнив скаржника від відбування покарання, натомість призначив йому випробувальний термін із покладенням певних обов’язків. Апеляційний суд скасував це рішення та поновив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, скасувавши звільнення від відбування покарання з випробуванням. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, встановивши, що суд першої інстанції недостатньо врахував ступінь суспільної небезпеки злочину та те, що потерпіла була інвалідом з дитинства, що робило її особливо вразливою. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що скаржнику не вдалося зґвалтувати жертву лише через втручання інших осіб, які змусили скаржника втекти з місця події, а не через те, що він добровільно відмовився від злочину. Ця справа є важливою, оскільки вона продемонструвала, які обставини мають враховувати українські суди при призначенні покарання за замах на злочин у справах, які стосуються сексуального насильства: (i) тяжкість правопорушення, (ii) ступінь досягнутого на шляху завершення злочину, і (iii) причини, через які злочин не був доведений до кінця злочину.

The appellant was convicted of debauchery for committing lewd acts against the victim, a girl under 14 years old. The first-instance court sentenced the defendant to five years of imprisonment and banned him for three years from continuing to volunteer at a children’s home. The appellate court left this decision unchanged. However, the Supreme Court changed the additional punishment, stating that courts may only impose such additional punishment if the commission of the crime was related to the perpetrator’s position or to engagement in certain activities. The Supreme Court found that, although the appellant provided volunteer assistance to the children's center, his volunteer activity was in no way related to the commission of a crime. This case is significant because the Supreme Court used a narrow definition of “related to” in finding that the defendant’s volunteer work with children unrelated to his sexual abuse of a child.

Скаржник був засуджений за вчинення розпусних дій щодо особи, дівчини віком до 14 років. Суд першої інстанції засудив обвинуваченого до п’яти років позбавлення волі та заборонив йому продовжувати волонтерську діяльність у дитячому будинку строком на 3 роки. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. Проте, Верховний Суд змінив додаткове покарання, зазначивши, що суди можуть призначати таке додаткове покарання лише у тому випадку, якщо вчинення злочину було пов’язане зі службовим становищем винного або із заняттям певною діяльністю. Верховний Суд встановив, що хоча скаржник надавав волонтерську допомогу дитячому центру, його волонтерська діяльність жодним чином не пов’язана зі вчиненням злочину. Ця справа є важливою, оскільки Верховний суд використав вузьке визначення "пов’язаного з", коли встановив, що волонтерська робота обвинуваченого з дітьми не має відношення до сексуального насильства над дитиною.

The appellant was convicted by the court of first instance for the murder and rape of one woman and the murder and attempted of rape of a second woman. Taking into account the fact that the man had previously been convicted of similar crimes, the first instance court sentenced him to life imprisonment. The appellate court left the judgment unchanged. The appellant’s attorney filed a cassation appeal to the Supreme Court, in which he asked the Court to revoke the sentence and close the criminal proceedings due to insufficient evidence. Specifically, the appellant argued that a third party staged the crime scene and placed his property there; sexual intercourse with the first woman was consensual; and the forensic medical examination confirmed that the appellant did not engage in sexual intercourse with another woman. The Supreme Court emphasized that the conclusions of the lower courts regarding the appellant’s guilt were based on their careful examination of the evidence (e.g., the appellant’s property near the corpses indicated that he was at the place of the crimes; forensic medical examinations found traces of a man's DNA on the bodies). Accordingly, the Supreme Court left the sentence of life imprisonment unchanged. This decision is important because it demonstrates that serving a prison sentence may not deter persons who commit sex crimes from re-offending after their release from custody.

Cкаржник був засуджений судом першої інстанції за вбивство та зґвалтування однієї жінки, а також вбивство та замах на зґвалтування іншої жінки. Враховуючи те, що чоловік раніше був судимий за аналогічні злочини, суд першої інстанції призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін. Адвокат скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати вирок та закрити кримінальне провадження через недостатність доказів. Зокрема, скаржник стверджував, що третя сторона влаштувала інсценування злочину та розмістила там його майно; статевий акт з першою жінкою був за її згодою; і судово-медична експертиза підтвердила, що скаржник не вступав у статеві зносини з іншою жінкою. Верховний Суд підкреслив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо винуватості скаржника ґрунтувалися на ретельному дослідженні доказів (наприклад, майно скаржника поблизу трупів вказувало на те, що він був на місці злочинів; судово-медичні експертизи виявили сліди ДНК чоловіка на тілах). Відповідно, Верховний Суд залишив без змін покарання у вигляді довічного ув'язнення. Це рішення є важливим, оскільки воно демонструє, що відбування покарання не може стримувати осіб, які вчинили сексуальні злочини, від повторного вчинення злочину після звільнення з-під варти.

The Criminal Code and Criminal Procedural Code of Ukraine were amended in December 2017 to adopt provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence (Istanbul Convention). As a result of these amendments, new dangerous acts were criminalized. For example, Article 151-2 supplemented the special part of the Criminal Code of Ukraine by providing criminal liability for forced marriage. Forced marriage (meaning coercing a person to marry, to continue a forcible marriage, to enter into cohabitation without marriage, to continue cohabitation, or to move to a territory other than that in which they reside, regardless of citizenship) is punishable by arrest for a term of up to six months, by restriction of liberty for a term of up to three years, or by imprisonment for the same term. Article 126-1 supplemented the special part of the Criminal Code by providing criminal liability for domestic violence. Domestic violence (meaning intentional systematic physical, psychological, or economic violence against a spouse or ex-spouse or another person with whom an offender has had a family or close relationship) is punishable by community service of up to 150-240 hours, or arrest for up to six months, restriction of liberty for up to five years, or imprisonment for up to two years. A new chapter, “Restrictions,” established that, in the interests of domestic violence victims, the convicted person might be (i) banned from living with a person who suffered from domestic violence or (ii) restricted in communications with their child if the child was a victim or observer of domestic violence. In addition, these amendments provide criminal liability for failure to comply with restrictive measures, which is punishment with arrest for up to six months or restriction of liberty for up to two years. Finally, consent is valid if it is a person's exercise of free will, in consideration of attending circumstances.

У грудні 2017 року до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України були внесені зміни з метою закріплення положень Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з ними» (Стамбульська конвенція), прийнятої у 2011 році. У результаті цих змін нові суспільно небезпечні діяння були криміналізовані. Наприклад, особливу частину Кримінального кодексу України доповнено статтею 151-2, яка передбачає кримінальну відповідальність за примушення до шлюбу. Примусовий шлюб (тобто примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає (там «проживає» означає постійне місце проживання в певному місці, не обов’язково пов’язане з громадянством) карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Також у 2017 році особливу частину Кримінального кодексу України було доповнено статтею 126-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Домашнє насильство (тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи) караються громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років. Додано новий розділ «Обмежувальні заходи». Встановлено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в спільному місці проживання з жертвою; обмеження спілкування з дитиною у разі вчинення насильства в сім'ї щодо дитини або в її присутності; крім того, ці зміни передбачають кримінальну відповідальність за невиконання обмежувальних заходів (покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років). Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Article 302 of the Criminal Code of Ukraine states that creating or running brothels, and also procuring people for sex work in brothels, shall be punishable by a fine of 1,000-2,000 tax-free minimum incomes or restriction of liberty for up to two years. Article 302 of the Criminal Code of Ukraine states that creating or running brothels, and procurement, shall be punishable by a fine of 1,000-2,000 tax-free minimum incomes or restriction of liberty for up to two years. Article 303 of the Criminal Code of Ukraine prohibits engaging a person in prostitution or compulsion to engage in prostitution, involving deceit, blackmail or vulnerable state of a person, with imposition of violence or threat of violence, or pimping. If breached, the penalty is imprisonment for a term of three to five years. Under this Article, pimping shall mean any action of a person committed for the purpose of engaging another person in prostitution.

Статтею 302 Кримінального кодексу України передбачено, що створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти караються штрафом від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років. Статтею 303 Кримінального кодексу України забороняється втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство. У разі вчинення дій, що криміналізовані цією статтею, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Відповідно до цієї статті під сутенерством слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.

The Criminal Code of Ukraine Article 300 prohibits the importation, manufacture or distribution of works that promulgate violence and cruelty, racial, national or religious intolerance and discrimination. Importation into Ukraine for sale or distribution purposes, or manufacture, storage, transportation or other movement for the same purposes, or sale or distribution of works (and also compelling others to participate in the creation of such works) that promulgate discrimination, among other things, are criminalized by Article 300. These dangerous culpable acts shall be punishable by a fine of 1,000-4,000 tax-free minimum incomes, or arrest for a term of up to six months, or restriction of liberty for a term of up to three years. Committing the same actions with regard to motion pictures and video films that promulgate discrimination, and also selling works that promulgate discrimination, to minors or distribution of such works among minors are as aggravating circumstances.

Ввезення в Україну творів, що пропагують, серед іншого, дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження (а також примушування до участі в їх створенні) криміналізовано статтею 300. Ці небезпечні винні дії караються штрафом від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують дискримінацію, а також збут такої продукції неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують дискримінацію є кваліфікуючою ознакою цього злочину, що обтяжує покарання.

Article 149 of the Criminal Code of Ukraine provides criminal liability for trafficking in human beings, as well as recruitment, movement, concealment, transfer, or receipt of a person committed for the purpose of exploitation, coercion, abduction, fraud, blackmail, material, or other dependence of the victim, their vulnerable condition or bribery of a third-party controlling victim, to obtain consent for their exploitation. A person who commits such socially dangerous acts shall be punished by imprisonment for a term of three to eight years. Article 149 defines exploitation of a human being as including, among other things, all forms of the sexual exploitation, forcing someone to work in the pornography industry, forced pregnancy or forced termination of pregnancy, forced marriage, etc. The Article also provides an explanation of a person's “vulnerable state” (i.e., physical or mental properties or external circumstances, that eliminate or limit the ability to realize their acts (omission) or to control them, to take independent decisions, to resist the violent or other unlawful actions, the coincidence of difficult personal, family, or other circumstances).

Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію. Особа, яка вчинила вищезгадані суспільно небезпечні діяння, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Згідно примітки до цієї статті під експлуатацією людини, серед іншого, розуміються всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження тощо. У примітці також надається визначення поняття "уразливий стан особи" (тобто це зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин).