Women and Justice: Keywords

Legislation

Цивільний кодекс України № 435-IV 2003, статті 1243: заповіт подружжя (Civil Code, art. 1243: spouses' joint will) (2003)

Property and inheritance rights

This article established the right of married couples to create a joint will to manage the inheritance of property that the spouses own together. Under a joint will, the deceased spouse’s share of the spouses’ joint property passes to the surviving spouse. No one else can inherit property included in a joint will until after the death of the second spouse. For example, if the spouses made a joint will in which they bequeathed their property to their children in equal shares, the children will be able to receive the inheritance (only after death of both spouses). Each of the spouses has the right to refuse to create or retract such a will. Only a man and a woman who are officially in registered marriage may create a joint will. Cohabitation of a woman and a man without marriage is insufficient to make a joint will. In addition, a joint will can only govern property owned jointly by the spouses (for example, a house purchased during marriage).

Цією статтею встановлено право подружжя на створення спільного заповіту щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. За спільним заповітом частка померлого у спільному майні подружжя переходить до того з подружжя, який його пережив. Ніхто інший не може успадкувати майно, включене у спільний заповіт (лише після смерті другого з подружжя). Наприклад, якщо подружжя склало спільний заповіт, в якому заповідало своє майно дітям у рівних частках, то діти зможуть отримати спадщину лише після смерті обох з подружжя. Кожен із подружжя має право відмовитися від складання або скасувати такий заповіт. Скласти спільний заповіт можуть тільки чоловік і жінка, які перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. Для складання спільного заповіту недостатньо спільного проживання жінки та чоловіка без шлюбу. Крім того, спільний заповіт може складатись лише щодо майна, яке є спільною власністю подружжя (наприклад, будинок, придбаний під час шлюбу).

Сімейний кодекс України № 2947-III 2002, стаття 74: право власності на майно під час проживання в цивільному шлюбі (Family Code, art. 74: title to property in civil marriage) (2002)

Divorce and dissolution of marriage, Property and inheritance rights

Article 74 of the Family Code of Ukraine establishes rules governing property division in “civil marriages,” meaning that a woman and a man live together as a family but are not legally married to each other or to anyone else. Any property acquired by a couple in a civil marriage while living together is their joint property that will be shared or divided equally after the marriage ends, unless otherwise defined in a written agreement. Thus, in theory, the legal status of the property acquired by persons in a civil marriage is the same as the legal status of the property of the spouses. However, it is not always clear how to prove the existence of a valid civil marriage, which often leaves women without property rights protection when such relationships end. For example, a civil husband or wife claiming property rights based on civil marriage must establish when the civil marriage began in order to determine the property acquired during its existence, but the legislation does not clearly define the terms “cohabitation” or “living as a family.” Most often, cohabitation is proven by testimony of witnesses and documents (for example, documents confirming expenses for joint property).

Стаття 74 Сімейного кодексу України встановлює правила поділу майна у "цивільному шлюбі", тобто, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але їх шлюб офіційно незареєстрований між собою чи з кимось іншим. Будь-яке майно, придбане подружжям у цивільному шлюбі під час спільного проживання, є їхньою спільною власністю, яка буде поділена порівну після припинення шлюбу, якщо інше не визначено письмовим договором. Таким чином, в теорії правовий статус майна, набутого особами у цивільному шлюбі, збігається з правовим статусом майна подружжя. Однак, не завжди зрозуміло, як довести наявність дійсного цивільного шлюбу, що часто залишає майнові права жінок незахищеними після припинення таких відносин. Наприклад, цивільний чоловік або дружина, який/яка претендує на майнові права на підставі цивільного шлюбу, має встановити час виникнення цивільного шлюбу, але законодавством чітко не визначено поняття "спільне проживання" чи "проживання однією сім’єю". Найчастіше спільне проживання підтверджується показаннями свідків і документами (наприклад, документами, що підтверджують витрати на спільне майно).

Domestic Case Law

Cправа № 509/3010/19 (Case No. 509/3010/19) цивільного суду у складі Верховного Суду (Civil Cassation Court within the Supreme Court of Ukraine) (2022)

Divorce and dissolution of marriage, Property and inheritance rights

The appellant sued his ex-wife, the respondent, regarding the division of property acquired during the marriage as the ex-spouses’ joint property. The appellant noted that during their marriage, the spouses accumulated funds that were kept in the respondent’s bank account. However, immediately after the divorce, the respondent independently managed the funds and bought an apartment. The appellant’s main argument was that, according to Ukrainian family law, the dissolution of marriage does not terminate the right of joint co-ownership of property acquired during the marriage. When the spouses’ jointly owned property is divided, each spouse shall receive an equal share, unless otherwise envisaged by the marriage contract. Thus, the appellant argued that half of the money belonged to him. The respondent claimed that the money was her private property because it was a gift from her friend from the Slovak Republic. The first-instance court satisfied the appellant’s claim, noting that, according to Ukrainian legislation, the deed of gift agreement should have been, but was not, notarized, rendering it null and void. Consequently, the money was the joint property of the spouses. The Court of Appeal overturned this decision. The Supreme Court also supported the position that the court of first instance erroneously satisfied the husband's claim because, as a gift from a citizen of the Slovak Republic, the Ukrainian courts should apply Slovak law, which does not require notarization of the deed of gift agreement. Thus, the Supreme Court concluded that the money was the woman's personal property and could not be divided.

Скаржник звернувся до суду з позовом до своєї колишньої дружини (відповідача) про поділ майна, нажитого за час шлюбу як спільної сумісної власності подружжя. Скаржник зазначив, що за час шлюбу подружжя накопичило кошти, які зберігалися на банківському рахунку відповідача. Проте, одразу після розірвання шлюбу, відповідач самостійно розпорядилась коштами та придбала квартиру. Основним аргументом скаржника було те, що відповідно до сімейного законодавства України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. При поділі майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, вважається, що частки кожного із подружжя є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або договором. Таким чином, скаржник стверджував, що половина грошей належить йому. Відповідач стверджувала, що гроші є її приватною власністю, оскільки це подарунок її друга із Словацької Республіки. Суд першої інстанції задовольнив позов скаржника, зазначивши, що відповідно до законодавства України договір дарування мав бути (проте не був) нотаріально посвідчений, що робить його нікчемним. Отже, гроші були спільною власністю подружжя. Апеляційний суд скасував це рішення. Верховний Суд також підтримав позицію про те, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов чоловіка, оскільки щодо подарунку громадянина Словацької Республіки українські суди мають застосовувати законодавство Словаччини, яке не вимагає нотаріального посвідчення договору дарування. Таким чином, Верховний суд дійшов висновку, що гроші є особистою власністю жінки і не підлягають розподілу.